SKWID - новая электростанция использующая энергию ветра и приливов
Зараз уже існує безліч різноманітних систем виробітку електроенергії з відновлюваних джерел, що використовують силу вітру, сонячну енергії, геотермальну енергію тощо. Проте електростанції що використовують лише одне із поновлюваних джерел не достатньо ефективні, щоб забезпечити людство достатньою кількістю енергії. Щоб виправити це, японська проектна фірма MODEC (Mitsui Ocean Development & Engineering Co.) розробила електростанцію, яка одночасно використовує енергію вітру та приливів.
Нова електростанція отримала назву SKWID (Savonius Keel and Wind Turbine Darrieus). Сама назва говорить все про нову електростанцію, – поєднання в собі відразу двох технологій – турбіни Дарині, що має вертикально розташовані лопаті, і турбіни Савоніуса, призначеної для підводного використання. Зрозуміло що така електростанція буде розташовуватись у морі, що для Японії дуже добре, оскільки на суші там і так не вистачає місця.
Але такі електростанції підійдуть не тільки японцям, – вітряки розташовані в морі взагалі вважаються одним з найперспективніших напрямів розвитку вітрової енергетики. Вітри над морем дмуть довше, а середня швидкість їх вища, ніж над землею. Ніяких територій в морі відчужувати не потрібно, не потрібно купувати землю, вітряки можна розташовувати далі один від одного, тому що місця вистачає, і так далі.
Але у всієї цієї ідилії є один, але наймогутніший недолік: такі вітряки дорожчі сухопутних в 3-4 рази. Викликано це тим, що морські вітряки – циклопічні (поруч із звичайними) споруди. Їх «коріння» йде прямо на морське дно. Тобто у відкритому морі їх не побудувати, а біля узбережжя вони радикально більш матеріалоємні, ніж традиційні установки, яким не потрібен фундамент стометрової глибини.
Плавучі ж платформи позбавлені цього недоліку, адже їм не потрібен дорогий фундамент, а тому вони набагато дешевші та й розташовувати їх можна у відкритому морі. Більше того, гібридна система використовує одночасно енергію припливів-відливів і вітру, що робить її більш конкурентоспроможною за ціною вироблюваної електроенергії на тлі інших плавучих електрогенеруючих систем.
Використання ротора Дарині замість звичайного вітряка з горизонтально розташованими лопатями дозволить системі, впевнені розробники, охоплювати більшу площу при тих же розмірах надводної частини, що забезпечить більший виробіток енергії. Крім того, у турбіни Дарині більш низький центр ваги, та й її обертання буде стабілізувати плавучу платформу. Ну а турбіна Савоніуса під водою буде використовувати енергію слабких приливних і відливних течій.
SKWID спроектована таким чином, щоб не перекинутися в бурхливому морі. Монтаж на рівні моря генератора і нижче нього – приливної турбіни допомогли зберегти його центр ваги досить низько. Крім того, кільцеподібна панель (яка є джерелом флотації) з’єднана з центральною структурою через гнучкі “підкладки” , що дозволяє йому гойдатися назад і вперед з хвилями, в той час як турбіни та пов’язані з ними механізми залишаються стабільними і у вертикальному положенні.
Згідно з доповіддю, на NHK News Японії, один з SKWIDs повинен бути встановлений і випробуваний біля берегів Японії, цієї осені. Поки вітряки на плавучих платформах серійно ніхто не будує. Якщо японці запустять їх виробництво, їм першим у світі вдасться створити офшорні еолові електростанції, по матеріаломісткості порівнянні з наземними, одночасно здатні виступати в якості приливних.
